Якщо до 2014 року чогось боявся, то зараз..., — доброволець Тарас Синяговський
14 березня, 14:00

14 березня вдруге відзначають День українського добровольця. Серед тих, хто вступив на військову службу за власним бажанням та на власні очі побачив, що таке війна, є і чимало полтавців.

Уже другий рік поспіль 14 березня в Україні відзначають День добровольця. 

Андрій Орлов — один із них. 2014-го чоловік у лавах батальйону "Донбас" поїхав воювати на Схід.

"Мені було страшно. Мені дійсно було страшно. Потім таких емоцій вже не було. Коли туди потрапив — я перебував у колі однодумців. Був добровольцем десь із півроку, потім за наказом президента нас мобілізували. Ще рік і трішки — по мобілізації, а потім — півроку контракт. Десь два роки я там був", — розповідає чоловік. 

Тоді вони разом із хлопцями думали, що повернуться додому з перемогою вже 2015-го, згадує чоловік. 

"Ну можливо, лишаться деякі підрозділи для того, щоб підтримувати загальний порядок, або станемо на кордоні. Ну максимум — літо 15-го. Максимум", — зазначає доброволець.

Тарас Синяговський пішов добровольцем на фронт теж 2014 року, але у складі батальйону "Айдар". Чоловік говорить, початок цієї війни передчував уже давно.

"Я знав про те, що ця війна буде. Я це зрозумів десь у 2005–2006 роках, що рано чи пізно буде війна між Україною і Росією", — запевняє Тарас.

Свою землю чоловік захищав у Луганських степах. Там потрапив у засідку, отримав поранення, потім — полон. Каже, після цього — уже нічого не страшно.

"Додало впевненості, так. Якщо до 2014 року чогось боявся, то зараз... Коли з життям попрощався. Уже я раз попрощався — все. Вже я винен комусь своїм життям. Кого ти лякати хочеш", — розповідає Тарас Синяговський.

Серед тих, хто добровільно пішов захищати цілісність нашої держави чимало полеглих полтавських воїнів. Тетяна Цедик показує фото свого сина Антона разом із бойовими товаришами, зроблене 24 серпня 2014-го. Через п'ять днів хлопця не стало.

"Він любив історію. Знав, що вона повторюється. Він очікував цю війну. Готувався. Навіть, коли поламав ногу. Йому заборонили рухатися, а він із закутою у гіпс ногою й підтягувався, й займався на брусах", — розповідає мама бійця.

Антон був стрільцем-санітаром у складі батальйону "Донбас". Загинув під час виходу з "Іловайського котла". Йому було 27.

"Веселий був, дотепний. Такий — гострий на язик. Дуже любив спілкуватися", — говорить Тетяна Цедік.

Сьогодні війна триває: ті, хто повернувся додому, дякують долі за життя, а матері згадують полеглих героїв, споглядаючи на речі синів.

Лілія Пасічник, Роман Коба, Максим Страшко, Юрій Поденко, "Poltavske.TV"